"Самбірський
лісгосп"

Get Adobe Flash player

«ПРО ПРИРОДНО – ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ»

Згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат внесено зміни до деяких статей Закону України «Про природно – заповідний фонд України» (далі – ПЗФ), заборонено окремі види господарської діяльності, що загалом унеможливлює ведення мисливського господарства в об’єктах ПЗФ України. Якщо ПЗФ України має становити не менше 30%, то загалом виходить, що на 1/3 території держави заборонена інша господарська діяльність. Такого становища немає ні в європейських, ні в африканських чи інших країнах світу. 

 

З метою приведення окремих законодавчих актів України до міжнародних стандартів і, уникаючи конфлікту інтересів між господарсько-виробничими та природоохоронними сферами діяльності, необхідно внести зміни до окремих статей державних актів, узгодивши їх з іншими законодавчими актами таким чином, щоб вони доповнювали один одного і водночас сприяли зберігати ПЗФ. Усвідомлюючи, що ПЗФ є національним надбанням, першочерговим завданням якого є підтримка екологічного балансу територій, паралельний розвиток інших сфер суспільного виробництва не може бути поза увагою і абсолютно заборонений будь-який який вид діяльності, навіть лімітованої та науково обґрунтованої може призвести до конфліктів.

 

Безперечно, що законодавче забезпечення інших сфер суспільного виробництва в ПЗФ, обов’язково має передбачати збереження природної різноманітності ландшафтів, сприяти розвитку генофонду тваринного та рослинного світу і не суперечити цільовому призначенню територій та об’єктів ПЗФ. Проте, це повинно одночасно передбачати раціональне, науково обґрунтоване використання окремих об’єктів чи сфер діяльності за призначенням, яке жодним чином не вплине на початковий стан та не призведе до зміни еколого-ценотичної характеристики або структури природоохоронних територій.

 

Повна заборона проведення полювання в природних екосистемах, як показує практика міжнародного досвіду, жодного разу не дала очікуваних результатів. Якщо забороняти науково обґрунтоване ведення мисливського господарства, то це можна робити в окремо взятому урочищі, чи у частині ПЗФ тощо. Якщо забороняти полювати, то для цього потрібно уточнити місце, час, термін та вид на який полювання заборонено або обмежено. З міжнародної практики відомо, що тільки виважені обмеження дають бажаний результат. Навіть полювання в національних парках африканського континенту на таких великих ссавців, як слон, носоріг, буйвіл - дало свої позитивні результати, а повна заборона призводила до небажаних результатів, неконтрольованого (браконьєрського) знищення видів і катастрофічного зменшення їхньої чисельності, а натомість зростання чисельності хижаків та браконьєрів.

 

Незаконне полювання стало причиною винищення багатьох видів тварин тому, що елімінацією займалися браконьєри та заготівельники, а не мисливці. Якщо «ніша» пустує, то її заповнюють порушники та хижаки. Такі приклади відомі в цілому світі та з іншими видами тварин - такими як - гірські тури, козероги, марко поло, зубри та інші, чисельність яких катастрофічно зменшилася після заборони полювання. Лишень згодом науково обґрунтоване ведення мисливського господарства, лімітоване полювання, регулювання статево-вікової структури популяцій, виважені обмеження та законодавчі й нормативні акти дали результати, внаслідок чого чисельність цих видів почала зростати.

 

Наші національні природні парки поволі стають, а деякі уже й є, своєрідними «розплідниками» вовків і лисиць та «годівницею» браконьєрів. У таких тварин, як олень, кабан та козуля - різко спав приріст поголів’я, а з часом почнеться різкий спад чисельності, який незабаром потрібно буде довго відновлювати, а у деяких парках доведеться відтворювати втрачене, посилювати боротьбу з браконьєрством та регулювати чисельність вовків і інших хижаків.

 

Абсолютна заборона вигідна тільки нашим ворогам, які те і роблять, що займаються шкідництвом, вносять недолугі пропозиції до законів, чим спричиняють казуїстику у законодавчій базі і завдають непоправимої шкоди нашому довкіллю та суспільству, вдаючи з себе невинних «зелених» та вічно ображених природолюбів, які нічого корисного у своєму житті не зробили для тваринного світу чи довкілля у цілому. 

 

Удосконалення законодавчої бази природоохоронних і інших державних актів має відповідати міжнародним стандартам і спрямовуватися на впровадження еколого-економічних засад та досягнення максимальної величини екологічного, економічного та соціального ефектів від його запровадження. Задля досягнення цього потрібно переглянути та оновити чинну законодавчу і нормативно-правову базу нашого природоохоронного законодавства. Необхідно врахувати зарубіжний досвід, прислухатися до думки профільних науковців та спеціалістів і, у співпраці з державними та громадськими організаціями, сформувати та подати ефективні пропозиції до низки Законів України.

 


Начальник відділу охорони, захисту лісу та мисливського господарства 
Львівського ОУЛМГ В. Бурмас